Тут ще ростуть тополя, вишня, слива.
Тут мить шепоче:
- Я була щаслива,
Але незчулась, як-таки майнула
Iз сьогодення краплею в минуле...
Тут ще живуть iз кiшкою собака,
Ще на ставку остання качка кряхка,
Та не скрипить засув iржавий брами.
Гостей нема... Хмарки лiтають снами...
Стоять години, нiбито прикутi...
З якого боку i з якого краю
Спостерiгаю - куряви немає.
З окрайчику життя - самiтний хутiр.
Все зароста бузком iз кропивою,
I таїною давнього сувою
Лягає тиша... Тиша... Бог з тобою,
Окремий хутiр, не здавайсь без бою!
У самотi, у стиглому мовчаннi
Не перший ти i, мабуть, не останнiй.
Життя навколо обрiї колише.
Благословенна ти, самотня тише!
Там суєта. Тут спокiй, повний дива
Свавiльного рослинного буяння
I дихання неквапного кохання.
Я тут щаслива, я таки щаслива!
17-18 листопада 2006